Житомирський окружний адміністративний суд

21 квітня 2015, 10:21

Узагальнення судової практики розгляду і вирішення Житомирським окружним адміністративним судом справ, пов’язаних із застосуванням митного законодавства.

Житомирським окружним адміністративним судом проведено узагальнення справ, пов’язаних із застосуванням митного законодавства за 2014 рік.

Об'єктом узагальнення судової практики були рішення Житомирського окружного адміністративного суду щодо скарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення коду товару за УКТЗЕД та оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення митної вартості товару, повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість і митних платежів.

Метою проведення узагальнення є: дослідження вказаної категорії справ; виявлення проблемних питань, під час їх розгляду, причин, що сприяли виникненню таких спорів у 2014 році, найбільш характерних порушень чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права; аналіз статистичних даних по адміністративних справах щодо скарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення коду товару за УКТЗЕД та оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення митної вартості товару.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Митними органами є спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі митної справи, на які відповідно до Митного кодексу України покладено безпосереднє здійснення митної справи. Оскільки митні органи, як спеціально уповноважені органи виконавчої влади, здійснюють владні управлінські функції у галузі митної справи, вони в розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктами владних повноважень.

Розгляд справ у спорах фізичних чи юридичних осіб з митними органами як із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до компетенції адміністративних судів (крім справ про адміністративні проступки, накладення адміністративних стягнень, які розглядаються в порядку, передбаченому Кодексом про адміністративні правопорушення України).

Аналіз статистичних показників у справах зі спорів, пов’язаних із застосуванням митного законодавства, свідчить про наступне.

Так у 2014 році до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла 91 позовна заява з приводу реалізації державної політики у сфері митної справи.

З вказаної кількості на стадії відкриття провадження:

-Повернуто позовних заяв – 9;

-Відмовлено у відкритті провадження – 2;

-Залишено без розгляду – 4

За період 2014 року перебувало в провадженні Житомирського окружного адміністративного суду - 107 справ з урахуванням залишку на початок року.

З вказаної кількості по 94 справам винесено постанови, в тому числі 80 постанов про задоволення позовних вимог та 6 постанов про відмову в задоволенні позову. Крім того, за результатами розгляду справ було винесено 1 ухвалу про закриття провадження у справі, 6 ухвал про залишення позовних вимог без розгляду та 1 ухвалу про передачу адміністративної справи на розгляд за підсудністю до іншого суду.

Що стосується справ щодо визначення коду товарів за УКТЗЕД, то до Житомирського окружного адміністративного суду надійшло в 2014 році 4 справи даної категорії, з яких: по 1 справі зупинено провадження; по 1 справі винесено ухвалу про передачу справи на розгляд в інший суд за підсудністю; винесено одне рішення про задоволення позовних вимог та одне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того до Житомирського окружного адміністративного суду надійшло за період 2014 року 94 справи ( з урахуванням залишку нерозглянутих справ на початок звітного періоду) щодо визначення митної вартості товару.

З них винесено 1 ухвалу про закриття провадження у справі, 4 ухвали про залишення без розгляду, також винесено 75 постанов про задоволення позовних вимог та 10 постанов про відмову в задоволенні позовних вимог. На кінець звітного періоду 4 справи не розглянуті по суті.

Характеризуючи суб’єктний склад учасників адміністративного процесу у справах досліджуваної категорії, слід зазначити, що переважно позивачами виступали фізичні та юридичні особи, відповідачами – митні органи.

Як свідчать статистичні показники, суд, в основному, правильно вирішив спори, пов’язані із застосуванням митного законодавства. Переважна кількість залишених без змін рішень судами апеляційної інстанції показує, що в суді, в основному, сформовано єдиний підхід до вирішення справ зазначеної категорії.

Проте, проаналізувавши рішення Житомирського окружного адміністративного суду, які були скасовані Житомирським апеляційним адміністративним судом можна зробити такі висновки.

Спори щодо визначення митної вартості товару.

Як свідчать дані судової статистики, зазначена категорія спорів є найпоширенішою.

Вирішуючи дану категорію спорів, адміністративні суди керуються положеннями Митного кодексу України, зокрема статтею 57 встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У частині другій ст.58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 1, 3 статті 54 Митного кодексу України (далі - МК) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Провести перевірку з врахуванням вартості ідентичних та подібних товарів можливо лише після вивчення поданих документів, аналізу оформлення минулих періодів та цінової інформації ЄАІС ДМСУ, як це передбачено Розділами 2 і 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13 липня 2012 року № 362 (далі - Методичні рекомендації):

- контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари, в т.ч. рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- джерелами інформації, які використовуються під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю митної вартості товарів є спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (далі - ЄАІС ДМСУ).

За інформацією митного органу митна вартість аналогічної продукції, що продана на експорт в Україну з тієї ж країни, на тих же комерційних умовах і час експорту яких максимально наближений до оцінюваних товарів, є вищою, ніж оцінювані товари заявлені до митного оформлення позивачем.

Таким чином, митним органом виявлено заниження митної вартості товару відповідно до бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ, яка містить інформацію про рівень цін на такі товари, митне оформлення яких вже здійснено, що є достатньою підставою для сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товарів.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Прикладом застосування вказаних норм може бути справа № 806/162/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсі А" до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови, який було задоволено з мотивів достатнього обсягу документів для підтвердження вартості товару.

За обставинами справи, митним органом було запропоновано підприємству додатково надати документи, які б підтверджували вартість товару. В свою чергу декларантом на зворотньому боці ДМВ заявлено про відмову від подання додаткових документів без відповідних пояснень.

Житомирський апеляційний адміністративний суд не погодився з даним рішенням, скасувавши його, оскільки судом першої інстанції не було враховано ч.3 ст.53 Митного кодексу України, в якій зазначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) зазначені додаткові документи.

Як зазначалося вище, на вимогу митного органу про надання додаткових документів, декларант відмовився в наданні останніх, про що здійснено відповідний запис.

Згідно зі статтею VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, яка є обов'язковою для України, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Також судом при розгляді справи було встановлено, що процедура консультацій між митним органом і декларантом щодо вибору методу визначення митної вартості товару на підставі інформації митного органу проведена, що підтверджується підписами декларанта і посадової особи митного органу в ДМВ та рішенні про коригування митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновком митного органу, що позивач належним чином не підтвердив задекларовану ним митну вартість товару, а тому метод визначення митної вартості товару за ціною угоди не міг застосовуватись. В зв'язку з цим у митного органу виникло право на здійснення коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядних методів.

Розглянемо справу № 806/1733/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Кемікалс» до Сумської митниці Міндоходів про скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 14 березня 2014 року №805100000/2014/000017/2 та №805100000/2014/000018/2. Житомирським окружним адміністративним судом товариству у задоволенні позову було відмовлено з тих підстав, що ціна товару, який подавався до митного оформлення ТОВ «Юнайтед Кемікалс» 14 березня 2014 року, значно нижча ніж та, що зазначена в прайс-листах виробника товару. Крім того, більш висока ціна зазначалась позивачем при декларуванні ідентичного товару за митними деклараціями №805100000/2014/004916 та №805100000/2014/224, а подані позивачем документи містили розбіжності, які не давали можливості митному органу розмитнити товар за ціною договору.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, не погодилась із вказаним висновком суду першої інстанції, зазначивши, що частинами 1, 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості перевіряє складові числового значення митної вартості, правильність здійснення декларантом розрахунку, має упевнитись у правильності поданих документів та здійснених розрахунків та витребувати додаткові документи, вичерпний перелік яких визначений законом, при умові наявності розбіжностей у документах чи розрахунках (ст.ст.53,54 Митного кодексу України)

При цьому додаткові документи подаються на письмову вимогу митного органу лише за наявності таких документів у декларанта.

У дослідженій справі, декларантом на письмове повідомлення про витребування додаткових документів дана відповідь про те, що надати інші документи у підприємства немає можливості, оскільки у ТОВ "Юнайтед Кемікалс" укладено прямий контракт з ВАТ "Едина торгова компанія", який є постачальником бікарбонату натрію (сода харчова), будь-яких інших агентських договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається ТОВ "Юнайтед Кемікалс" з ВАТ "Едина торгова компанія" не укладав, а будь-які інші договори ВАТ "Едина торгова компанія" з його контрагентами регулюють його цивільно-правову діяльність на території іншої країни, та не підлягають поданню ТОВ "Юнайтед Кемікалс". У зв'язку з закінченням робочого часу на території країни постачальником не можуть бути надані каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини сьогодні не має змоги.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (стаття 59 Митного кодексу України).

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, взяв за основу більш високу митну вартість аналогічних товарів, яка ввозилась позивачем за цим же контрактом.

Суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що позивачем надано митному органу усі необхідні документи, що давали можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), а тому висновки митного органу щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими.

Відповідачем правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не спростовані.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Проаналізувавши ці дві справи, можна зробити висновок, що підстави звернення до суду у підприємств були подібні, однак рішення судом винесені протилежні. ТОВ «Юнайтед Кемікалс» на вимогу митного органу надати додаткові документи, надало письмову відповідь, що не має можливості надати додаткові документи і зазначило об» єктивні причини. ТОВ «Елсі А» на аналогічну вимогу митного органу заявило відмову про надання додаткових документів, про що свідчить відповідний запис, причини неможливості подання відповідних документів декларантом не вказано.

З вище викладеного випливає, що ТОВ «Юнайтед Кемікалс», на відміну від ТОВ «Елсі А», надало всі підтверджуючі документи для визначення митним органом митної вартості товару.

Отже, при вирешінні спору по суті судам належить враховувати всі обставини справи та належні докази, якими ці обставини обґрунтовуються.

Спори щодо визначення коду товару за УКТЗЕД.

Розглядаючи дану категорії спорів суд керувався Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД, затвердженими Законом України "Про Митний тариф", якими визначено, що Правило 1 передбачає, що для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо такі тексти найменування та примітки не вимагають іншого, відповідно до таких положень:

Правило 2. а) будь-яке посилання у найменуванні товарної позиції на будь-який товар стосується також некомплектних чи незавершених товарів, за умови, що вони мають основні характеристики комплектних чи завершених товарів. Це Правило застосовується при посиланні на комплектний чи завершений товар (чи такий, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим Правилом), поданий незібраним чи розібраним.

Правило 2. б) визначає, що будь-яке посилання у найменуванні товарної позиції на будь-який матеріал чи сировину стосується також сумішей або сполучень цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи сировини розглядається як посилання на товари, які повністю або частково складаються з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товарів, які складаються більше ніж з одного матеріалу чи речовини, проводиться відповідно до Правила 3.

Згідно Правила 3 у разі коли згідно з Правилом 2 б) або з будь-яких інших причин товари на перший погляд можна віднести до двох або більше товарних позицій, класифікація таких товарів проводиться таким чином: перевага надається тій товарній позиції, яка більш конкретно описує товар у порівнянні з найменуваннями товарних позицій, що дають більш загальний опис.

В Житомирському окружному адміністративному суді за період, по якому проводиться узагальнення, перебувало на розгляді 4 справи .

Проаналізувавши статистичні показники розгляду справ Житомирським окружним адміністративним судом впродовж 2014 року, видно, що в даній категорії справ суд правильно застосовує норми процесуального та матеріального права, оскільки в апеляційній інстанції жодного рішення щодо визначення коду товару за УКТЗЕД не було скасовано.

Повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість і митних платежів.

Слід зазначити, що статистична звітність не виокремлює справ пов’язаних з справлянням митними органами податків та зборів, а тому здійснити кількісний аналіз та виявити динамічні тенденції не вбачається можливим.

Проте слід зазначити, що під час подання позовів, які стосуються спорів щодо визначення коду товару за УКТЗЕД, визначення митної вартості товару, тощо позивачі звертаються до суду з вимогами про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість і митних платежів.

В непоодиноких випадках Житомирським окружним адміністративним судом вказані позовні вимоги були задоволені.

Проте, рішення по таких справах як:

- № 806/621/14 за позовом ТОВ «Акваформ Україна» до Житомирської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень;

- №806/1014/14 за позовом ТОВ «Господарській Торговий Дім» до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови, стягнення коштів;

- №806/2185/14 за позовом ПП «Фармацевтична фабрика «Науково-виробниче об’єднання «Ельфа» Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення, стягнення коштів;

- №806/8612/13-а за позовом ПП «Салікс» до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання недійсними та скасування карток відмови і рішень, стягнення коштів;

- №806/1050/14 за позовом ТОВ «Укрполіском» до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, стягнення коштів

були скасовані Житомирським апеляційним адміністративним судом в частині повернення надмірно сплачених митних платежів та податків.

Суд апеляційної інстанції вказував, що вирішуючи спір в частині стягнення з Державного бюджету надмірно сплачених митних платежів, суди першої інстанції дійшли висновку, що в наслідок необґрунтованості і протиправності рішень апелянта про коригування митної вартості товару, вказані надміру сплачені декларантом при митному оформленні товару кошти підлягають поверненню.

Порядок повернення визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 МК.

Відповідно до частини шостої статті 264 МК у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу III Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на. рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Таким чином, за Порядком взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Законодавством відповідно до частини шостої статті 264 МК визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права колегія суддів дійшла такого правового висновку.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Крім того, у постанові від 7 вересня 2012 року (справа № 21-242а12) Верховний Суд України висловив таку правову позицію: аналіз статті 266 МК, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2006 року № 1766, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. З урахуванням наведеного суд, постановляючи рішення про стягнення надмірно сплачених митних платежів, фактично визначає митну вартість ввезеного товару, чим підміняє митний орган.

Висновки.

За результатами проведеного узагальнення слід зробити висновок, що Житомирський окружний адміністративний суд при розгляді адміністративних спорів, в основному, правильно застосовує митне законодавство. Це доводить незначна кількість скасованих рішень судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, мали місце випадки скасування судових рішень у справах досліджуваної категорії з підстав неправильного застосування норм права чи неповного дослідження обставин, що мають значення для справи.

В ході проведення узагальнення проаналізовано випадки неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і детально розглянуто чому ці справи були скасовані Житомирським апеляційним адміністративним судом.

Також, слід враховувати, що в кожній справі, маються свої особливості, та певні обставини, що зумовлюють виникнення спору, а рішення суду має базуватися на доведеності тих чи інших обставин належними доказами, наданими сторонами, і в першу чергу щодо правомірності дій чи рішень митного органу, як суб’єктом владних повноважень по конкретній справі.

З метою правильного і однакового застосування законодавства із зазначеного питання вважаємо за необхідне вироблення однакової судової практики при застосуванні законодавства, що буде сприяти оперативності та ефективності розгляду справ, підвищувати рівень захищеності прав і свобод громадян.

Суддя Житомирського

окружного адміністративного суду Г.В. Чернова