Акт документальної перевірки не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

      Такий висновок зроблено  Верховним Судом  у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові  від 5 березня 2019 року.

    Даним рішенням  Верховний Суд ухвалив касаційну скаргу Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 806/1798/16 залишити без змін.

    Мотивами для відмови  Верховним Судом в задоволенні касаційної скарги податкового органу слугувало те, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Акти індивідуальної дії, які є предметом розгляду у цій справі, прийняті за наслідком незаконної перевірки на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню.

     Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі 826/442/13-а вже висловлював правову позицію, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

     Суд у своєму рішенні також акцентував свою увагу на тому, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, в тому числі, документальних позапланових виїзних, є належною підставою для прийняття наказу про проведення перевірки та подальшої реалізації його наслідків.

    За повідомленням прес-служби суду