Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
На виконання плану роботи Житомирського окружного адміністративного суду на 2019 рік проведено аналіз причин скасування та зміни судових рішень в адміністративних справах за 2018 рік.
Основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Саме тому метою дослідження стало вивчення причин скасування та зміни судових рішень в адміністративних справах, виявлення проблемних та спірних питань, які виникають при застосуванні норм матеріального та процесуального права, та в подальшому стають причиною скасування або зміни ухвалених рішень та постановлених ухвал за результатами вирішення адміністративних спорів, а також надання пропозицій щодо заходів, які необхідно вжити для формування єдиної судової практики.
Об’єктом вивчення стали адміністративні справи та судові рішення, прийняті за результатами їхнього судового розгляду, а також ухвали та рішення апеляційного адміністративного суду, винесені за результатами перегляду рішень та ухвал Житомирського окружного адміністративного суду по адміністративних справах.
У розрізі здійснення аналізу причин скасування чи зміни судових рішень Житомирського окружного адміністративного суду з’ясовано, що в 2018 році в провадженні перебувало 6716 адміністративних позовів.
Впродовж звітного періоду розглянуто 5552 позовів, з яких: 1192 повернуто; 6 залишено без розгляду до відкриття провадження у справах; 73 відмовлено у відкритті провадження у справі; 4281 з прийняттям рішення, в тому числі задоволено 3534 адміністративних позови.
У 183 адміністративних справах провадження судом було закрито. А також під час судового розгляду 153 позовних заяв ухвалою суду залишено без розгляду, 17 справ передано за підсудністю до належного суду.
При цьому в 2018 році оскаржено за звітний період 1561 судове рішення, що становить 28,1% відсотка від прийнятих у 2018 році.
За наявними в суді даними, після апеляційного перегляду повернулося 1372 справи, у яких скасовано 225 судових рішень, а 1174 судових рішень - залишено без змін. Із вказаної кількості (225) судових рішень скасовано 175 рішень з них (24 частково) та 39 ухвал з яких (1 - частково), що складає 4 % відсотка від загальної кількості розглянутих за цей період справ, змінено 8 рішень, у тому числі частково – 4 та 3 ухвали змінено (1- в частині).
За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Слід зазначити, що розкриваючи зміст поняття законності судового рішення, Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначив, що ухвалюючи рішення на підставі норм матеріального права, суди повинні враховувати юридичну силу правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні відносини, подібні правовідносини (аналогія закону) або за відсутності такого закону – вирішувати справу на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У тій самій постанові Пленум роз’яснив, що для обґрунтованості рішення з’ясовані обставини повинні бути підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження), з урахуванням вимог ст. 70 КАС України (в редакції, що діяла станом на 20 травня 2013 року) щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню. Крім наведених вимог, які можна назвати основними, законодавець у нормативно-правових актах, а вчені й практики – у своїх дослідженнях наводять і інші вимоги, яким повинні відповідати судові рішення. Такими є вимоги щодо повноти, зрозумілості, безальтернативності і справедливості. Водночас визначальними для стабільності судового рішення залишаються вимоги саме щодо його законності та обґрунтованості.
Точне і неухильне додержання адміністративними судами норм Кодексу адміністративного судочинства України є неодмінною умовою виконання завдань щодо забезпечення правильного, справедливого і своєчасного вирішення спорів з метою захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб і прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Статтею 293 КАС України закріплено право на апеляційне оскарження та передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до приписів статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;
2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;
3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;
4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;
5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;
6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати рішення (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.
Під час з'ясування причин скасування чи зміни судом апеляційної інстанції рішень Житомирського окружного адміністративного суду за 2018 рік установлено, що скасування рішень і ухвал суду апеляційним судом обґрунтовано:
- порушенням судом першої інстанції норм матеріального та/або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи;
- неврахування судом першої інстанції положень ст. 122, 123 КАС України (щодо строків звернення до адміністративного суду);
- неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
- інші підстави.
Разом з цим, основними причинами скасування судових рішень є порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Так, норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо суд:
а) не застосував закон, який підлягав застосуванню;
б) застосував закон, який не підлягав застосуванню;
в) неправильно витлумачив закон.
Порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення тільки тоді, коли це порушення привело до неправильного вирішення справи або питання. Чітких критеріїв такого розуміння ні судовою практикою, ні в правовій літературі не вироблено.
Прикладом порушення судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні адміністративного спору, зокрема, є судове рішення у справі №296/9995/17 за позовом Особи 1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання вчинити дії.
Правова позиція вирішення даної категорії спору викладена в рішенні Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2018 року.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії шляхом включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, матеріальної допомоги в розмірі 7723,28 грн., премії разової в розмірі 2200,00 грн., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 15543,58 грн., починаючи з 01 січня 2018 року та встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове, рішення яким відмовити у задоволені позову. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що матеріальні допомоги, одноразові премії, компенсація за невикористану відпустку не відносяться до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а є одноразовими (щорічними) заохочувальними та компенсаційними виплатами та не входять до складових грошового забезпечення, визначених ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року (далі Закон № 2262-XII). Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, премія разова, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є додатковими видами грошового забезпечення та відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з розміру якого повинна обчислюватись пенсія позивача. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Житомирській області №3397/29/01-2016 від 26.12.2016 року, в період із 01.04.2014 року по 06.11.2015 року Особі 1 нараховувались матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 7723,38 грн.; премія разова 2200,00 грн. На вказані види грошового забезпечення було нараховано Єдиний соціальний внесок. Тому, враховуючи наведені норми права, встановлені судом обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача в частині відмови у перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії з урахуванням отриманих ним згідно довідки матеріальної допомоги на оздоровлення та разової премії, з яких сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо необхідності зарахування вищевказаних виплат до складу грошового забезпечення позивача, з розміру якого обчислюється його пенсія. Відтак, рішення суду першої інстанції у частині, яке стосується урахування сум вказаної компенсації при обрахунку розміру пенсії є безпідставними.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Крім того, судом не в повному обсязі були з’ясовані обставини по справі №806/420/18 за позовом Особи 2 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, та зобов'язання провести перерахунок та виплатити пенсію. Житомирський окружний адміністративний в задоволенні позову відмовив.
Однак, судом апеляційної інстанції у вказаній справі зроблено висновок, що оскільки позивач після призначення пенсії продовжувала працювати, їй має бути зарахований до страхового стажу період з 31.08.2010 по 19.01.2012. Суд першої інстанції зазначив у рішенні, що у заяві від 26.10.2017 позивач не ставила питання про перерахунок пенсії у зв’язку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії з 31.08.2010 по 19.01.2012, а тому відповідач позбавлений права самостійно без заяви позивача здійснити такий перерахунок. При цьому колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції, що суд не наділений повноваженнями самостійно проводити розрахунок індивідуального коефіцієнта страхового стажу, оскільки це є дискрецією органів Пенсійного фонду. Тому, на думку суду апеляційної інстанції відновлення порушеного права позивача можливе не інакше, як шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії зокрема, зобов'язання Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути питання щодо перерахунку пенсії по інвалідності з 1 жовтня 2017 року з урахуванням страхового стажу з 31.08.2010 по 19.01.2012 та прийняти відповідне рішення.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Також розглянемо для прикладу порушення ЖОАС норм матеріального та процесуального права у справі №0640/4529/18 за позовом ТОВ "К.І." до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, про зобов'язання виключити з акту опису майна, припинити податкову заставу. Рішенням ЖОАС позов задоволено. Однак, на думку колегії суддів, позов не містить визначених статтею 2 КАС України вимог щодо скасування або визнання права власності на майно, і в розглядуваному випадку позивач оспорює своє право на придбану будівлю; позивач обрав не належний спосіб захисту порушеного його права власності. Порушені права позивача підлягають захисту в порядку господарського судочинства. За наслідками розгляду справи у суді апеляційної інстанції провадження по справі закрито.
Здійснений аналіз причин скасування та зміни судових рішень, ухвалених Житомирським окружним адміністративним судом, засвідчує, що причинами такого скасування є незаконність і необґрунтованість цих рішень. Недоліки скасованих судових рішень полягали у неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи; неправильному чи помилковому застосуванні норм матеріального та/або процесуального права.
Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що з метою виявлення та усунення помилок у діяльності суду, необхідним є систематичне вивчення та узагальнення судової практики по окремим категоріям справ, а також постійне здійснення подібних узагальнень.
Одночасно за результатами вивчення практики скасованих судових рішень та аналізу можна зробити висновок, що судді Житомирського окружного адміністративного суду в основному правильно застосовують норми матеріального та процесуального права.
Крім того, з метою недопущення помилок, які трапляються в їх роботі, судді постійно працюють над поліпшенням роботи при розгляді адміністративних справ, приділяють більше уваги вивченню матеріалів та обговоренню норм матеріального та процесуального права, які були застосовані помилково чи неправильно.
за інформацією аналітично-статистичного відділу
_03_03.png)
