flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Захист прав людини в адміністративному судочинстві

12 лютого 2019, 15:34

                                                                                                                                                                                          Проценко Людмила Йосипівна

                                                                                                                                                                                        Головний спеціаліст (прес-секретар)             

                                                                                                                                                                                                     Житомирського окружного

                                                                                                                                                                                                              адміністративного суду

                                                                                                                                                                                                                  м. Житомир, Україна

Захист прав людини в адміністративному судочинстві

     Кожному з нас відомо, що основоположні права людини закріплені в Конституції України. Вони є невід’ємною частиною  правової держави; визначають, зокрема, зміст та спрямованість діяльності держави;утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави [4].

       Однак, лише закріплення чинності прав людини саме по собі не є достатнім для того, щоб забезпечити їх захист. Так, у ст.8 Загальної Декларації прав людини визначено, що кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом[1]. Аналізуючи також положення ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод[3], яка прийнята відповідно до Загальної декларації прав людини з метою додержання учасниками Ради Європи та забезпечення на своїй території прав та основоположних свобод людини,та ст. 47 Хартії основоположних прав Європейського Союзу[5]слідує, що майже всі кодифікації прав людини ХХ та ХХІ століть передбачають право людини на ефективне поновлення своїх прав, у зв’язку з їх порушенням, засобами правового оскарження в незалежному та неупередженому суді.

      Отже, право на судовий захист саме по собі також є правом людини, яке, хочу звернути увагу, переважно реалізується в рамках не конституційного, а адміністративного процесу. А тому варто відмітити, що адміністративні суди є найважливішою інстанцією для забезпечення практичної реалізації основоположних прав та свобод. Зокрема, до таких належать невід’ємні права та свободи на вільне вираження думки, на мирні зібрання,право голосу у відповідних виборах або референдумі, які є важливими для формування демократичної волі народу.

     Зважаючи на те, що в минулому суди не становили собою незалежну гілку влади для здійснення контролю та обмеження державної влади, будучи навпаки складовою державної владної діяльності, створення в Україні нового самостійного адміністративного судочинства сприяло реальному переходу до демократичної правової держави та зміні в системі відносин «громадянин – держава».

     Хочу звернути увагу, що адміністративні суди в Україні в першу чергу створені для захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку органів публічної влади. Тому хотілося б відмітити, що постійні зміни в законодавстві, безкінечні реформи в судовій системі, ліквідаційні процедури судів України призводять до занепокоєння громадян, що пов’язано з триваючими строками розгляду їх справ.

   Як визначено ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси [2].

  На даний час розгляд адміністративних справ за правилами адміністративного судочинства  може відбуватись як місцевими загальними судами так і окружними адміністративними судами, залежно від підсудності, визначеної Кодексом адміністративного судочинства України.

  Тому особі, яка має намір звернутись до  адміністративного суду  з позовом, важливо визначитись  якому суду підсудний той чи інший спір. 

   Так, зокрема, найбільш поширеними категоріями справ, які підсудні та розглядаються місцевими загальними судами як адміністративними є:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов’язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;уточнення списку виборців;оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов’язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України.

Крім того, хотілося б зупинитися на основних категоріях справ, що розглядаються окружними адміністративними судами. До них належать, зокрема,справи зі спорів:

- з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Позивачами у таких справ найчастіше виступають державні службовці, колишні працівники міліції, працівники поліції, військовослужбовці;

- розпорядження землями держави (територіальних громад), передача таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним особам. Здебільшого громадяни  оскаржують рішення органів  місцевого самоврядування про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та просять зобов’язати суб’єкт владних повноважень вчинити певні дії (зобов’язати надати дозвіл або ж повторно розгляну заяву про надання такого дозволу);

- з приводу реалізації державної політики у сфері митної справи, зовнішньоекономічної діяльності, спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту. Це, зокрема справи зі спорів з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності митного органу щодо визначення коду товару за УКТЗЕД,справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності щодо коригування митної вартості товару; справи зі спорів з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності щодо повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, тощо;

- з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства. Для прикладу, фізичними особами-підприємцями та юридичними особами найчастіше оскаржуються дії, бездіяльність  податкового органу (результати камеральних, виїзних перевірок), податкові повідомлення-рішення контролюючого органу, тощо;

- фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Переважно  до  суду з такими позовами  до органів пенсійного фонду звертаються потерпілі від Чорнобильської катастрофи, які мають право на пільгову пенсію та додаткові компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 (з наступними змінами та доповненнями). Також щодо призначення та перерахунку пенсій  часто до суду звертаються колишні працівники міліції, військовослужбовці, що пов’язано зі змінами в законодавстві та колізією правових норм.

    Крім того, варто відмітити, що предметом розгляду в адміністративному  суді можуть бути  справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Проте, такі справи  підсудні виключно Верховному Суду як суду першої інстанції.

    Працюючи в Житомирському окружному адміністративному суді (надалі ЖОАС) близько десяти років, маю змогу безпосередньо поділитися враженнями про ті перешкоди та проблеми, які долає  адміністративне судочинство. На прикладі нашого суду хочу коротко висвітлити ті показники діяльності, якими ми можемо гордитися. Так, починаючи з 12 червня 2007 року, ЖОАС один із перших з-поміж 27 окружних адміністративних  судів України   почав здійснювати судочинство. На той час по штату у суді працювало  сім суддів і двадцять працівників апарату суду. Станом на 31грудня 2007 року, тобто за півроку до суду надійшло 36768 позовів, що становило  близько 5252 справи на одного суддю. Ми мали найвищі показники по надходженню та розгляду  справ  по всій Україні. Однак, не зважаючи на брак кадрів, недостатнє матеріальне забезпечення, тиск на суддів, постійні зміни законодавства в Україні, ЖОАС  продовжує бездоганно виконувати завдання покладені КАС України щодо справедливого, неупередженого та своєчасного  вирішення судом  спорів у сфері публічно-правових відносин. Для прикладу, наш суд за період січень – жовтень 2018 року здійснив розгляд 5995 справ і матеріалів. За вказаний період судді розглянули 4014 справ, у тому числі із задоволенням позовних вимог 3063 справи.

    На кінець, хотілося б висловити свою повагу суддям, які демонструють свою активну позицію у справі забезпечення ефективного правового захисту, а відтак – ефективного захисту прав людини, та у справі розбудови адміністративного судочинства. Адже, фактично адміністративними судами  виносяться рішення здебільшого(майже у 80 відсотка справ) на користь позивачів, що свідчить про реальний захист  прав людини від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

 

Список використаних  джерел та літератури:

  1. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015.
  2. Кодекс адміністративного судочинства Українивід 06 липня 2005 року № 2747-IV (з наступними змінами та доповненнями) // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15.
  3. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року // Офіційний сайт Верховної Ради України Закон України № 475/97-ВР від 17.07.97 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004.
  4. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.
  5. Хартія основних прав ЄС від 7 грудня 2000 року // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_524.

 

Літописець. Випуск 14: Збірник наукових праць VІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Права людини: історичний вимір і сучасні тенденції (до 70- річчя прийняття Загальної декларації прав людини)» (м. Житомир, 6 грудня 2018 року). − Житомир: ФОП Левковець Н. М., 2019. − 354 с. (73 с.)